16 березня 1921 Президія ВЦВК прийняв постанову «Про заміну продрозкладки натуральним податком».

Ряд декретів ВЦВК і Раднаркому, а також рішення IX Всеросійського з'їзду Рад в грудні 1921 року законодавчо оформили перехід до нової економічної політики.

Влітку 1921 року обмін перебувавших в руках держави промислових товарів на надлишки сільгосппродукції, що залишалися у селян фактично був зірваний. Були зроблені радикальні висновки: торгівля стала розглядатися як найважливіший і незамінний інструмент пожвавлення і нормалізації виробничих сил, суспільного виробництва.

У листопаді 1922 року був прийнятий Кодекс законів про працю, що зафіксував корінні зміни в його громадській організації, пов'язані з проведенням НЕПу.  Трудові відносини стали будуватися на основі вільного найму робочої сили з укладенням добровільного трудового договору. Було встановлено дві форми залучення до праці: 1.колективний договір, який укладався між профспілкою і адміністрацією підприємства, в ньому обговорювалися умови праці працівників, рівень заробітної плати, правила внутрішнього трудового розпорядку;2.трудовий договір, який укладався між працівником і адміністрацією.

Голод 1921-1923 гг. Терор голодом як форма здійснення державної політики. Посуха охопила основні регіони постачання хліба - Поволжя, Північний Кавказ, та південні губернії України. У районах УРСР, які охопила посуха, до революції збирали 400 млн пудів хліба щорічно, а в 1921 р. тільки 39 млн пудів.
в 1921-1923 рр.. в Україні вперше був використаний терор голодом як форма здійснення державної політики.
У 1921 р. в Україні фактично була збережена продрозкладка, хоча офіційно було оголошено про введення продподатку. Селяни стали відкрито чинити опір заготівельникам. Тоді політбюро ЦК КП (б) У в травні 1921 р. вирішило залучити до вилучення хліба регулярну армію. Голод торкнувся території сучасних Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Одеської, Миколаївської областей, а також півдня Харківської області.Голод посилився епідемією холери, яка взимку 1921-1922 рр.. поширилася з Поволжя на Україну.

Причинами, що викликали голод 1921-1923 рр., вважають:
- Посуху і неврожай 1921 р., що охопили найважливіші регіони Росії і південні і степові райони України;
- Скорочення посівних площ, занепад сільськогосподарського виробництва внаслідок більшовицьких соціально-економічних експериментів;
- Надмірні реквізиції продовольства.

Серед наслідків голоду 1921-1923 рр.. можна виділити наступні:
- Людські втрати: тільки в 1921 р. в Україні померли від голоду сотні тисяч селян;
- Придушення повстанського руху на півдні України.
- За рахунок українського селянства більшовики вирішили проблему поставок продовольства в промислові центри і змогли утримати владу в умовах кризи.

3 квітня 1922 року за рішенням Пленуму ЦК РКП(б) введено посаду генерального секретаря ЦК, обраного XI з'їздом РКП(б). Першим генеральним секретарем був обраний Йосип Віссаріонович Сталін. Спочатку посада генерального секретаря ЦК мала радше технічний характер, але до кінця 1920-х років Сталін зосередив у своїх руках таку значну особисту владу, що посада стала асоціюватися з найвищою посадою у партійному керівництві, хоча Статут ВКП(б) на той час не передбачав її існування.

31 березня 1922 року заснований перший український радянський театр Лесем Курбасом.

Підписано 2 січня 1922 у м. Анкара (Туреччина) уповноваженим уряду УСРР, чл. ВУЦВК та РНК, головнокоманд. ЗС України й Криму М.Фрунзе та уповноваженим Великих нац. зборів Туреччини (ВНЗТ), депутатом ВНЗТ, комісаром закордонних справ Юсуфом Кемаль-беєм.

В березні 1922 р. Х. Раковський ініціював звернення до ЦК ВКП(б) з проханням створити українсько-російську комісію з метою «остаточної і точної розробки взаємовідносин між СРФРР і УСРР»

Під час роботи конференції, 16 квітня 1922 в містечку Рапалло представники РСФРР і Німеччини провели сепаратні переговори й уклали двосторонню угоду про відновлення дипломатичних відносин. Договір передбачав негайне відновлення в повному об'ємі дипломатичних і консульських відносин між РРФСР і Німеччиною.Сторони взаємно відмовлялися від претензій на відшкодування військових витрат і невійськових збитків і домовлялися про порядок врегулювання розбіжностей між собою. Рапалльській договір означав розірвання міжнародної дипломатичної ізоляції більшовицької диктатури Радянської Росії.

Пленум ЦК РКП(б) у жовтні 1922 р. пристав на пропозиції В. Леніна і прийняв резолюцію про об’єднання республік у «Союз Радянських Соціалістичних Республік із залишенням за кожною з них права вільного виходу зі складу союзу»

Грошова реформа 1922—1924 років - реформа у новоствореному Радянському Союзі з обміну старих знецінених рублів («радзнаків») шляхом деномінації на нові та впровадження твердої, забезпеченої золотом валюти - червінця. Реформа мала на меті впорядкувати грошову систему країни, яка опинилась на межі колапсу після перших років свого «комуністичного» існування. Зупинити інфляцію. Створити підґрунтя для успішного впровадження НЕПу. Таким чином, була створена єдина грошова система, яка включала однакових за платіжною силою банківські квитки (червінці), казначейські квитки (рублі) та розмінні монети. Грошовий обіг став регулювати Держбанк.

Проведення непу вимагало узгодження земельного законодавства з новими умовами господарювання, яке знайшло своє законодавче закріплення в Земельному кодексі РРФСР, прийнятому ВЦВК 30 жовтня 1922 г. Земельний кодекс РРФСР проголошував скасування приватної власності на землю, надра, води і ліси. Всі землі сільськогосподарського призначення об'єднувалися в єдиний державний земельний фонд, що знаходиться у веденні Наркомзему.

У грудні 1922 р. VII Всеукраїнський з'їзд Рад схвалив ідею створення СРСР і обрав на X Всеросійський з'їзд рад делегатів, які мали повноваження для участі в роботі І Всесоюзного з'їзду рад.30 грудня 1922 р. І з'їзд Рад СРСР в основному затвердив Декларацію про утворення Союзу та Союзний договір. Остаточні тексти цих документів з урахуванням зауважень і пропозицій союзних республік мав затвердити II з'їзд Рад.

Вже в 1923 р. Пленум ЦК КП(б)У розглянув питання про перспективи колективізації. За основну базу колективізації визнавалося незаможне селянство. Тобто, створення різноманітних колективних господарств було орієнтовано на бідне селянство.

1923 р. виникла Спілка пролетарських письменників «Гарт». Метою організації, як зазначалося у статуті, було об'єднання українських пролетарських письменників та прагнення до створення єдиної інтернаціональної комуністичної культури. Мова творів «гартян» мала бути українською. «Гартяни» не вдавались до гучномовних декларацій свого статуту.

15 березня 1923 р. Рада послів антанти, ігноруючи інтереси українців, прийняла рішення про передачу території Східної Галичини Польщі за умови надання їй територіальної автономії.

12 квітня 1923 р. ВУЦВК ухвалив постанову "Про новий адміністративно-територіальний поділ України", який скасував волості і повіти, затвердивши поділ на 53 округи та 706 районів. Одночасно зменшувалася кількість сільрад.

У квітні 1923 р. ХІІ з'їзд РКП(б) проголосив політику "коренізації", згідно якої передбачалося залучення до партійно-державного апарату представників корінних національностей, застосування національних мов у партійній, радянській, господарській роботі та освіті, сприяння розвитку національної культури.

31 января 1924 г. утвердил текст первой союзной Конституции. Проект данной конституции был разработан конституционной комиссией, созванной ЦИК СССР, а в последующем одобрен на пленуме ЦК РКП(б) в июне 1923 г. Котрий був змінений IX Всеукраїнським з'їздом Рад у травні 1925 р.

У січні 1925 виникла вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ) у Харкові. Організація стояла на засадах творення нової української літератури шляхом засвоєння найкращих здобутків західно-європейської культури. Фактичним лідером ВАПЛІТЕ був Микола Хвильовий.

У 1926 виникла всеукраїнська організація комсомольських пролетарських письменників "Молодняк". Основним завданням її була консолідація пролетарських письменників-комсомольців і безпартійною молоді для боротьби проти буржуазно-націоналістичної літератури, для забезпечення творчого зростання письменників-комсомольців і їх найтіснішого зв'язку з комсомолом, для боротьби за гегемонію пролетарської літератури.

1925 XIV з'їзд ВКП(б) проголосив курс на індустріалізацію. Основними цілями індустріалізації в СРСР проголошувалися: забезпечення економічної самостійності і незалежності СРСР; ліквідація техніко-економічної відсталості країни, модернізація промисловості; створення технічної бази для модернізації сільського господарства; розвиток нових галузей промисловості;

Весною 1926 р. Г. Зінов’єв, Л. Каменєв і Л. Троцький запропонували програму прискореного розвитку промисловості  - «надіндустріалізацію». "Надіндустріалізацію" було засуджено, але не відкинуто практику встановлення державою-монополістом завищених цін на промтовари і відповідно — занижених цін на сільськогосподарську продукцію.

1928 - ухвалений перший п'ятирічний план.  У цьому ж році почалася І п'ятирічка (1928/1929-1932/1933 pp.). її основне завдання полягало в тому, щоб «наздогнати і перегнати західні країни» в економіці. Однією з особливостей здійснення індустріалізації в Україні були досить масштабні капіталовкладення в її промисловість. У роки індустріалізації простежувалася нерівномірність процесу модернізації промислового потенціалу республіки. Однією з особливостей індустріалізації в Україні було значне відставання модернізації легкої та харчової промисловості від важкої індустрії внаслідок менших масштабів капітального будівництва і недостатньої сировинної бази.

Відразу після завершення роботи XV з'їзду ВКП(б) почався перегляд його рішення вести господарське будівництво в рамках нової економічної політики. Приводом до цього стала хлібозаготівельна криза взимку 1927-1928 р. Урожай 1927 р. був невисоким. Це був перший крок до згортання НЕПу. Й. Сталін головну причину кризи вбачав у виступах проти радянської влади «класових ворогів», передовсім зміцнілого за умов непу селянства. На його думку, по мірі «просування до соціалізму» опір «класового ворога» зростатиме. Зменшення заготівель в кінці 1920-тих трактувалось як зловмисні дії проти радянської влади.

Зі здобуттям Сталіним диктаторської влади в державі й партії 1928 року знаменувало відхід від політики НЕПу.

НЕП офіційно ніколи не був скасований. Він був задавлений, так і не встигнувши розкрити своїх якостей повною мірою. Суть Непу полягала в економічному і політичному плюралізмі, багатоукладності економічних відносин. НЕП показав, що плюралізм в економіці і політиці, навіть у такому обмеженому вигляді, відкриває шлях до підвищення добробуту людей, тим більше в умовах мирного співіснування. НЕП у політичних відносинах сприяв згуртуванню двох класів - пролетаріату і селянства, заспокоєнню народу на основі цивільного світу.